Заснування і перші роки Тернополя
Перша згадкаВперше
Тернопіль згадується у 1540 році коли польський король Сигізмунд I
видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору
Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо
нього. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче
(Топільче) тривало вісім років. Замок мав охороняти південно-східні
кордони королівства від набігів татар.
Раніші поселення
Однак люди селились тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі
на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від
нападників. В Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних
людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис.
до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під час
зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат.
XVI століттяУ
XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли
Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком,
синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у
фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків
оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим
ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною
частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на
північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
Маґдебурзьке правоУ
1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю
надавались деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися
від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати
три ярмарки на рік та щотижневі торги і мати склади на товари для
закордонних купців.
Розвиток містаЯн
Тарновський будучи коронним гетьманом Речі Посполитої не часто бував у
Тернополі. Проте місто добре адмініструвалося, його економіка зростала
і приносила гетьману значні прибутки. Вже в 1548 році місто отримало
Магдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб.
Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної
будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город
складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом
поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів мірки вівса. Крім
оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотиждня, складали
данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу
треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. Згодом, з 1559
р., повинність була замінена грошовою оплатою.
Замок
Тернопільський замок сьогодні
-
Докладніше у статті: Тернопільський замок
Історія замку сягає ще часів Галицько-Волинського князівства.
На фундаменті цього замку, який пізніше був зруйнований
татаро-монгольською навалою було збудовано Воздвиженську церкву. Замок
після того, як його в 1672 році знищили турецькі союзники гетьмана
Петра Дорошенка. Згодом замок було відбудовано як палацову споруду на
початку ХІХ століття у новому стилі - подібно до великого палацу у
вигляді каре з невеликим двором всередині. Болокам’яна різьба стриманих
форм добре в’яжеться з великими площинами стін. Цю споруду сильно
зруйнували смерчі першої і другої світових воєн. Замок реставровано в
1951 році й нині тут Палац спорту.
Старовинні церкви міста
Церква Над Ставом на початку ХХ століття
Воздвиженська церкваКрім
замку, збереглася Надставна церква - церква Воздвиження Чесного Хреста,
що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму,
історія якого сягає часів України-Русі. Будівля - це тридільний храм
без бань. Біля церкви є також масивна дзвіниця, збудована в 1627 році.
Її стіни складені з природного каменю-пісковику і мали оборонне
значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже
схожим до тих, що робили за часів язичництва на Русі. У 1831 р. під час
подеді повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано
службові споруди з церкви і дзвіницю, які до нашого часу вже не
збереглися.
Церква Різдва ХристовогоДругу
церкву - Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, почали
мурувати 15 червня 1602 р. і закінчили 4 серпня 1608 р. під орудою
відомого муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика і однохярусна.
Згодом був добудований другий ярус і дві півкруглі вежі. На початку ХХ
ст. до церкви збоку було добудовано службові приміщення. Під час Другої
Світової Війни була зруйнована. Лише у 1954 році церкву знову
відреставрували. В результаті реставрації змінилася форма купола.
Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими
вікнами-бійницями товщиною стін до двох метрів, що дозволяє віднести її
до храмів оборонного типу. Очевидно, на місці цієї церкви колись стояла
значно старіша споруда.
Церква Успення Пречистої Діви МаріїА
у 1636 р. було зведено дерев’яну Монастирську церкву (Успення Пречистої
Діви Марії) , згодом, в 1836 р., на цьому місці - нову, муровану
церкву, що знаходилась у Микуленецькій частині міста. Приміщення цієї
церкви знищили більшовики в 1962 р., і в наші дні її там заново
збудували парафіяни.
Єзуїтський костел
-
Докладніше у статті: Єзуїтський костел у Тернополі
Набіги турків і татар
Власне, ці стародавні споруди, що збереглися для наших сучасників,
були німими свідками нападів та Тернопіль татар і турків, які у
1544-1698 рр. чотирнадцять разів спустошували місто, вбивали чи
забирали у ясир його жителів. У 1544 році тернополянам довелося стати
на захист ще недобудованої фортеці. Навальний штурм татарам не вдався,
й вони взяли поселення в облогу. Його мешканці та жителі навколишніх
сіл стояли на смерть і змогли утримати замок до приходу Сандомира з
польськими військами. Проте у 1575 році повторили свої напади. Вони
спалили села навколо Тернополя, увірвалися на його околиці, захопили
багато полонених. Озброєні городяни відмовилися дати викуп і почали
оборону міста. Через кілька днів татарська армія була розбита у бою
поблизу сусіднього міста Збараж. Чотирнадцять років поспіль, у 1589
році, орда знову вторглася в Західне Поділля. Під Тернополем татари
стали табором, звідки розсилали загони руйнівників і грабіжників у
навколишні землі. Лише після поразки під селом Баворів були змушені
відступити. У ХІІ столітті напади татарів повторювалися. У 1618 році
вони серйозно зруйнували місто. Від вогню пожежі потерпіло багато
споруд.
Визвольна війна проти польського поневоленняЧерез
Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у
боротьбі проти польської шляхти. Місцеві жителі не тільки приєднувалися
до його загонів а й виступали на захист своїх прав від іноземних
визискувачів, відстоювали свою віру і культуру. Ще до того, як
розпочалося велике загальноукраїнське повстання значна частина жителів
міста втекла Запорозьку Січ, щоби там приєднатися до козаків.
Тернополяни також допомагали козакам під час визвольного походу 1648
року під орудою Богдана Хмельницького на Львів. У 1653 році Богдан
Хмельницький вирушивши назустріч війську короля Яна ІІ Казимира, став
табором поблизу Тернополя. У місті перебувало тоді султанське
посольство.
Тернопільське братство
При церковній парафії тернопільські міщани організовували братство,
в якому власник міста князь В.-К. Острозький у 1570 р. виділив 235
морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і
хворих людей. Міщанське братство збудувало для шпиталю приміщення і
утримувало сиротинець, який вели Сестри Слежебниці. Братство протягом
кількох століть розширювало свою діяльність і вплив на різні верстви
українців, допомагало їм зберігати віру, обряди і давні звичаї,
національну самобутність, будували церкви, школи і бібліотеки. У 1569
р. Лука із Тернополя переклав Старий Заповіт.
"Шпитальна фундація" і кураторіяОсновою
для заснування Тернопільського братства стала "Шпитальна фундація"
князя Острозького при церкві Різдва Христового. Князь острозький
подарував фундації "волоку адо лан від села Біла" "до вжитку на вічні
часи", як також "і в другій стороні від Березовиці" "лан для цього
шпиталю від теребовлянського шляху" і встановив кураторію з восьми, а
згодом із десяти міщан, що мала право назначатисвященика і наглядати
над дяком, дияконом, проскурницею та шпиталем. Цій кураторії підлягала
також Надставна Церква. 4 вересня 1593 р. Острозький поширив грамоту з
1570 р., зв'язуючи братство з парафією Тернополя. Зробив він це через
труднощі, що їх мала кураторія у своїй праці за минулих 23 роки.
Тернопільські міщани-члени кураторії твердили, що "деякі з тих
церковних опікунів (з-поміж перших вісьмох членів кураторії) померли, і
цей лист і перша фундація з їх смертю десь поділася і всі їхні справи
йдуть в безлад". Тому вони просили, щоб князь відновив і затвердив
першу фундацію. Острозький уволив прохання тернопільських міщан і
поширив кураторію до десяти членів. Члени кураторії дістали також
привілеї - звільнення від податків, як публічні урядовці. Вони складали
кожного року звіт із прибутків і видатків намісникові князя в замку.
Відносини кураторії з Острозьким
Відновлення й повторне потвердження першої грамоти В. К. Острозького
з 1570 р. вказує на те, що у взаєминах між братством і єпископом, чи
місцевим парохом, не все бул огаразд. Братство, "побіч втягнення в
засяг своїх інтересів винятково церковно-культурних, стало вмішуватись
також у чисто церковні справи та створювати конфлікти". Це могло бути
пов'язаним з тим, що тернопільські міщани пішли дещо задалеко у
виконуванні наданих їм Острозьким повноважень. Проте Острозький все ж
таки поступився братству. Цьому могло, правда, посприяти перебування у
Тернополі патріярха Єремії у 1589 році.
Розвиток братства. Братська школа
Грамота князя Острозького з 1593 року поширювала права та лблв'язки
братства й згадувала також про школу, яка, можливо, вже тоді існувала.
Підтримуване за життя Острозького, братство, продовжувало розвиватися і
по його смерті (1608р.). Завдяки матеріальним засобам воно могло навіть
поширити свою діяльність у другій половині XVII століття на молодь,
заклавши 1668 р. при церковній школі "Братство благочестивих і
благонадійних младенцов в мисті Тернополи обитающих", затверджене
єпископом Йосифом Шумлянським.
Ополячення українців в ІІ пол. XVII ст. і Братство
Уціліло від лихоліть і нинішнє приміщення з монастирськими
прибудовами української греко-католицької церкви Непорочного Зачаття,
споруджене в 1749 - 1779 рр. у стилі пізнього бароко з елементами
рококо як католицький храм ордену Домініканців.
Тернопіль в період Наполеонівських війн
Друга половина ХІХ ст. - Початок ХХ століття
Костел в Тернополі перед початком І Світової Війни. Зараз на його місці є ЦУМ
Розвиток міста наприкінці ХІХ століття
У другій половині ХІХ ст. до Тернополя прокладено шість шосейних
шляхів. 1870 р. збудовано залізницю Львів - Тернопіль. У місті почали
працювати 2 банки, 5 приватних млинів і 3 крупорушки, розширилися
шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це
вплинуло на приріст населення. Якщо у 1808 р. в Тернополі мешкало 7093
чоловіки, то наприкінці століття було понад 30 тисяч.
Розвиток національної ідеї в Тернополі
Під впливом революційних подій 1848 р. iнтелігенція Тернополя
розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Заходом
учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра
Барвінського в 1876 р. відкрито філію "Просвіти" у Тернополі, яка
видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для
українського населення, організовувала концерти та етнографічні
вистави. Зусиллями просвіти у 1898 р. було відкрито українську
гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий,
вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор
Василь Барвінський, письменник Володимир Гжинський, Петро Карманський
та багато інших.
На світанку ХХ століття Тернополя почали об'єднуватися у
культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл",
вихованці яких першу світову війну вчилися у ряди Українських Січових
Стрільців і після розпаду Австро-Угорщини 1918 року стали на захист
молодої Західно-Української Народної Республіки.
Тернопіль - столиця Західноукраїнської Народної РеспублікиТернопіль
був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа 4, працював
її уряд Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова
(Івано-Франківськ). Невдовзі Тернопіль захопили поляки, яких на деякий
час витіснили із міста більшовицькі війська.
Тернопіль у складі Польщі
Тернопіль - центр Тернопільського воєводства
Тернопіль на польських картах 20-30-их рр.
У 1922 р. Тернопіль став центром новоствореного воєводства,
що охоплювало 17 повітів. Польська влада проводила жорстоку колоніальну
політику в усіх сферах суспільного життя краю, насамперед у
національному питанні. Українців обмежували в правах, суворо
переслідували за найменші прояви національної гідності. Та міщани
Тернополя почали відновлювати роботу товариств "Луг", "Сокіл",
"Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивного клубу "Поділля" і
відстоювати своїм соціальні і національні права. Пожвавила діяльність й
організація Українських Націоналістів (ОУН). Особливо активно діяв
молодіжний націоналістичний осередок у Тернопільській українській
гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав
Стецько.
Протидіючи польському засиллю, міщани об'єднувалися в
українські кооперативи. У місті, зокрема, діяли "Подільський Союз
кооператив", "Килина", "Українбанк", "Пасічника спілка", "Маслосоюз",
"Сільський господар", багато приватних підприємств, продукція яких
визначалася доброю якістю і йшла на світовий експорт, та магазинів,
котрі, з приходом радянської влади у вересні 1939 р. були ліквідовані.
Тернопіль у Радянський періодПід
час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А
в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова
Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли
було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій
владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було
раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300
гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
У той же час
проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера.
Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який
протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий
Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього
прибудували красивий будиночок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”.
Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера
(на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий
поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж.
Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що
ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього.
Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у
ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші
декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний
острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був
названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що
тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану.
Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного.
Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами
нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували
дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.
Будується Тернопільський Гідропарк. Видно Тернопільський став.
У 60-их роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість
створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку
збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї,
розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”.
Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через
якийсь прокол його посадили у в’язницю. Поруч, на частині території
колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”.
Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної
створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах
Кутковецької гори, заклали лісопарк „Лісопарк”. На березі новоствореної
зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався
чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили
новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села
Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках
двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег
міста. Там же був створений Морський клуб.
4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
Більшовицький режим, згодом фашистська окупація завдали Тернополю
найбільше непоправимих втрат за всю історію. За 20 місяців радянської
влади енкаведисти репресували 9 тис. жителів міста, понад 600
тернополян розстріляли у місцевій тюрмі. Гітлерівські фашисти знищили
майже 15 тис. чол., сотні юнаків і дівчат вивезли до Німеччини.
Страшних матеріальних втрат зазнав і сам Тернопіль : підприємства,
школи, житлові будинки були повністю зруйновані. І в післявоєнні роки
сталінська репресивна машина не зменшувала своїх обертів - сотні
українських патріотів були вивезені у Сибір, розстріляні... Wikipedia
|
